Коли вперше зустрічаєшся з цими людьми, вони заражають своєю енергією, непідробною жагою життя. Коли спілкуєшся з цими людьми, яким доля кинула виклик, але вони не здалися, і собі стаєш сміливішим та стійкішим до життєвих бур. Коли пізнаєш цих людей з обмеженими можливостями, стає зрозумілим, як жити далі…
День людей з особливими потребами – це не свято. Ми свідомо не використовуємо термін «інвалід». Адже довкола чимало фізично здорових людей з порожніми душами. Цей день – лише нагадування про тих, кого ми можемо і маємо підтримати. Працівники Фонду соціального страхування в Тернопільській області щоденно дбають про інтереси людей з інвалідністю і відвідують їх постійно, а не лише в свята. Як підсумок багатолітніх зустрічей, допомоги, спілкування з потерпілими на виробництві – людьми, сильними духом, і виникла ідея соціального проекту – створення книги нарисів та циклу телесюжетів «Виклик долі».
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Цей проект презентували його героям – які з власного життя знають, що кожен життєвий виклик – під силу подолати. Усі історії книги – гідний приклад для кожного з нас, як у важких життєвих обставинах не розчаруватися, не втратити надії, а жити далі. Побачили світ і 10 телевізійних нарисів на телеканалі TV-4 про цих незвичайних людей з великою силою волі. Кожен з телесюжетів та нарисів присвячений окремій людині, окремій долі.
Зал в ресторані «Водограй» був заповнений людьми з особливими потребами, які можуть слугувати прикладом кожному з нас. Тепло та щиро спілкувалися ті, хто потерпів на виробництві тридцять і більше літ тому та люди, в яких ще зовсім свіжі страшні спогади про нещасний випадок. В такій дружній атмосфері і зцілюються, загоюються душевні рани, світліють обличчя і знаходяться друзі.
Начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області Федір Бортняк знайомий зі всіма цими людьми особисто, бо відвідував їх, спілкувався, допомагав. І має таку роботу за духовну потребу. Вважає: коли можеш зробити багато доброго для інших людей, тим більше, для людей з обмеженими можливостями – варто використовувати цей шанс долі.
«Мені здається, що цей соціальний проект «Виклик долі» мені та й присутнім тут людям, яких торкнулося чорне крило нещасного випадку, потрібен. – Ділився Ф.В.Бортняк з присутніми своїми думками. – Але особливо потрібні такі приклади усім нам. Людям, які ходять своїми ногами, бачать світ, можуть вільно пересуватись, але часто нарікають на долю. Усвідомте, скільки дарунків долі ви маєте і бережіть їх! Ми в людей, які сьогодні ділилися своїми переживаннями, досвідом, підтримкою, вчимося долати життєві перепони. Ми в них вчимося виживати в теперішньому світі, разом з тим допомагаючи».
Особливим акордом єднання стала спільна молитва, духовна подяка, яку весь зал проказував за отцем Василем Броною. А пізніше так само дружно всі – і потерпілі на виробництві, і працівники Фонду підспівували за ним пісні, бо його особливі щиросерді слова відкривають душі.
Як народжувався цикл сюжетів, як перепускали через себе журналісти кожну історію людей, сильних духом, розповіла директор телеканалу TV-4 Юлія Винокур.
Владислав, талановитий син героя книги «Виклик долі» Олега Бачинського, співав для присутніх на зустрічі. Приїхала дочка потерпілого на виробництві, який відійшов у кращий світ, Зіновія Петровича Плекана – Уляна… Як пам’ять про батька, отримала книгу «Виклик долі», де є нарис про Зіновія Петровича. Хвилиною пам’яті вшанували усіх людей з інвалідністю, яких вже немає з нами. Бо головне, що має залишити після себе людина, – це гідну пам’ять… Відбулася і служба Божа, за участю потерпілих на виробництві, організована Тернопільським міським відділенням УВД ФССУ в області.
Багато щемких моментів було на зустрічі. Люди читали нариси, дивилися телевізійні сюжети проекту «Виклик долі», розповідали те, що довго стояло десь під серцем, невисловлене.
Стільки хороших емоцій, добрих слів прозвучало в адресу учасників зустрічі. І від них.
Подумалося, що цей проект «Виклик долі» – також і про всю Україну. Бо що таке країна? Це не будинки, не ландшафти. Це люди. Які живуть в цій державі, які творять її. І якими ця держава сильна.
Всі ці люди – переможці. Всі вони подолали виклики долі, зневіру, параліч думок та прагнень, зовнішні та внутрішні застороги та невпевненість.
Всі вони – направду сильні духом.
Зоряна Замкова
