Це була одна з найстрашніших ночей, де вирішувалася доля Майдану.
Після нічної наради в штабі ми,а це я, Володимир Бойко,Василь Пазиняк, Анатолій Дирів, Сергій Аверченко, Ігор Бриченко ішли відпочивати в готель «Україна», провідавши і поговоривши з хлопцями-черговими на барикаді,що на Інститутській.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
І тут побачили,що іде навала Беркуту на декілька десятків людей біля барикади. Перед нами-нардепами стояло завдання зупинити їх хоча б на декілька хвилин, щоб підбігла допомога.
Отже ,спереду стояли нас шість нардепів, за нами перед барикадою біля 20 афганців із двома каністрами бензину, яку готові були вилити на наступаючих і підпалити. Цим ми виграли ці дорогоцінні хвилини .
Скажу ,що миттєво прибули мої колеги,колеги свободівці і ударівці,на допомогу прибували тисячі киян.
Протистояння відбувалося до ранку.
Ніхто в той час не думав про своє життя, а тільки як би протриматися до допомоги.
Не можу не згадати, як Олег Медуниця ліг під колеса автомашини МЧС, яка мала б таранити барикаду, на асфальт, слизький як скло, тут Тетяна Чорновол обвязалася тросом, який беркутівці тягнули до барикади, який в любу секунду міг її перерізати навпіл, якщо б з нас хтось упав на цій слизькій дорозі…
Колись я напишу книгу про Майдан і моїх друзів, опишу про Василя Пазиняка, якого шукав в істериці в трупарні, перекинувши з місця на місце всіх трупів, а їх було немало, після того, як його важко побили беркутівці, опишу, як нас добивали в Черкасах з Ігорем Бриченко , коли ми супроводжували автомайдан, як нас просто зрадили і кинули організатори, розкажу,як в перший день протистоянь Володимир Бойко відчув, що таке гумова беркутівська палиця та багато інших складних і страшних життєвих ситуацій, які прийшлось пройти із своїми друзями.
