Якщо ти робиш те, що приносить радість, тим самим зцілюєш і захищаєш себе. Таким шляхом крокує своїм життям Дмитро Довгань з Теребовлянського району. Він намагається до кожної роботи підходити творчо. З дитинства виявив себе обдарованим різними талантами та майстерністю. Добре співав. З молодших класів – у хорі, потім вступив в Теребовлянське училище культури. Та не стало це вміння головним у його житті. Має Дмитро іскру таланту і в малюванні. Придалося це вміння, коли тепер розробляє різні візерунки для оздоблення інтер’єрів, практикує неординарний підхід до ремонту приміщень. Бо, незважаючи на виробничу травму, яка спіткала молодого чоловіка п’ять років тому, Дмитро Довгань не сидить, очікуючи, що життя само якось складеться. Нещасний випадок трапився з ним п’ять років тому, коли працював на підприємстві з виготовлення меблів в Теребовлі. Під час обрізки заготовки на деревообробному верстаті, відрізок вдарив в ліву частину обличчя, травмувавши голову і особливо – око. Розповідав, що його так і повезли з куском деревини в оці до лікарні, оперували більше години та зір не врятували.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Опісля був вдома на реабілітації десь з півроку, руки просили роботи. В хаті поміняли двері і треба було вирівняти відкоси. Почав вчитися з маленького, а далі і в цілому будинку ремонт своїми силами зробив. Цікавився новими технологіями і матеріалами, вдосконалював вміння. Тут прислужилося його відчуття текстури та кольору, художні нахили, прискіпливе вміння працювати акуратно і вчасно довершувати почате. Сусід побачив і результат йому сподобався, запросив Дмитра зробити ремонт його нової садиби. Як кажуть англійці, де є бажання зробити – там є і спосіб. Так пішла про чоловіка слава доброго майстра, має тепер чергу на рік з бажаючих скористатися його послугами.
Дмитро – чоловік сучасний, створив сайт з фотографіями своїх робіт. Вважає, що один з ключів до успіху – зробити те, чим займаєшся, тим, що любиш. «Бо чи знаєте, – запитує, – хоча б одну людину, яка досягла успіху, роблячи роботу, яку ненавидить? Особисто я не знаю. А ще людина лише тоді чогось домагається, коли вірить в власні сили».
Як казали класики, кожна людина народжується для якогось діла. Дмитро Довгань за що не візьметься – все в нього виходить. Заспіває, особливо з батьком, на два голоси – аж душа тріпоче. Розповідав, що виконували обидва «Хресну дорогу» в церкві.
«Запросили Дмитра Петровича взяти участь у спартакіаді потерпілих на виробництві «Сила духу», – розповідає заступник начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області Григорій Радзіх, – щороку виборює на обласних змаганнях золото і з армреслінгу, і з дарсту, інших дисциплін. Не раз їздив і на Всеукраїнську спартакіаду. І головне, у якому виді змагань себе не спробує – не пасе задніх. Звик до всього підходити професійно, багато читати потрібної інформації, дотошно цікавитись методиками. Одного разу на Всеукраїнських змаганнях у команді тренувався кидати дротики дартсу, як завше, підійшов до цього відповідально, хоч він – спортсмен-аматор. Але побачив, як одна з учасниць команди неправильно метає дротики. Підійшов, розповів, показав. І в підсумку вона виборола бронзу спартакіади. Отак Дмитро Довгань допоміг команді з Тернопільщини не лише власними результатами».
Взагалі, спілкуються працівники Фонду і Дмитро Петрович, як давні друзі. Його не потрібно було витягати з лабет відчаю – він сам поборов власні сумніви. Лише допомагають страховими виплатами, двічі на рік за кошти Фонду він їздить в інститут ім.Філатова в Одесу на обстеження та лікування. Дмитро став героєм сюжету соціального проекту «Виклик долі» на телеканалі TV-4, підтриманого управлінням ВД Фонду соціального страхування України в області. Щоб власним прикладом заохотити людей, які потерпіли на виробництві, з особливими потребами, до активного життя.
Чоловік цілеспрямований, коли спілкуєшся з ним, справляє враження світлого, товариського чоловіка, який робить все правильно. У Дмитра чудова дружина Оксана, педагог, завуч у місцевій школі і красуня-дочка Анжела.
І Дмитро старається для своєї родини, не покладаючи рук. Зізнається, що часом за роботою забуває пообідати, бо працює на совість. Мабуть, вважає, що жити потрібно для тих – кому ти потрібен. Дружити з тими – в кому впевнений. Спілкуватися з тими – хто приємний серцю. І бути вдячним тим – хто тебе цінує.
Облаштував біля своєї садиби справжню оазу, все впорядковано і відчувається, що тут живе майстер. Приємно бачити, що чоловік, попри свої проблеми із зором, звик не марнувати, а цінувати кожну хвилину життя. Адже впевнений: дорога в «коли-небудь» веде в нікуди. Це наче про нього, Дмитра Довганя, сказано: сильний духом. І силу, душевний підйом він, як будь-який чоловік знаходить у собі, коли відчуває себе потрібним та коханим…
Зоряна Замкова
