На Теребовлянщині, як і по всій Україні віруючі православні та греко-католицькі християни 28 квітні цього року святкували Воскресіння Господнє. Великдень для кожного українця є найулюбленішим святом. Цей день особливий і не лише для віруючих, а й для людей далеких від релігії. Бо цього дня кожному передається енергія, найперше, добра, любові до ближнього, покращується настрій, відчувається святкова аура. До того ж давні традиції святкування приваблюють всіх незалежно від віку, статі, статків, місця проживання. Зрозуміло, в кожному регіоні всі елементи традиції зберігаються, але все таки є невеличкі відмінності.
Віряни теребовлянської ПЦУ Св. Володимира, де настоятелем храму є обласний декан, декан Теребовлянського деканату, митрофорний протоієрей отець Володимир Якубишин, дотримуються загально прийнятих традицій. Вони до Великодня готувалися протягом 7 тижнів, які також називають Седмицями, і які супроводжувалися Великим Постом. Саме стільки часу, згідно Біблії, Ісус провів у пустелі. Останній тиждень перед Великоднем — найурочистіший, і знаменується багатьма древніми традиціями. Його називають Страсною Седмицею або Великим тижнем. Кожен із 7 днів тут чимось вирізняється, і найбільш важливими перед неділею є Чистий четвер та Страсна п’ятниця.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
В Чистий четвер православні християни прагнуть духовного очищення, аби бути готовими прийняти таїнство, встановлене Христом. Цей день також пов’язаний із древніми слов’янськими обрядами купання, що побутували ще за язичництва. В Чистий четвер був розповсюджений народний звичай купання в ополонці, озері, річці, лазні й таким чином проходило очищенні водою, за народним віруванням ритуал проводять до світанку. Також цього дня прибирають оселю і все власне обійстя.
У Страсну п’ятницю традиційно в церквах виносять плащаницю – символічну тканину, в яку було загорнуто тіло Ісуса, зняте с хреста. Це — день скорботи, коли не можна розважатися.
В теребовлянських церквах віруючі святили паски, яйця та решту традиційних страв на передодні Великодня, в суботу, а також після Богослужіння в неділю, отримуючи таким чином від церкви дозвіл на споживання скоромних блюд.
На Західній Україні, як відомо, найбільше віруючих людей. Святити Великодні Паски, головний атрибут святково столу, йдуть майже всі – від малого до старого. От, йдучи тротуарною доріжкою у гурті людей, пощастило почути таку розмову між знайомим, які тут зустрілися. Мама вела малого хлопця років 3-4, тут підходить її знайомий і запитує хлопчака: «А куди ти йдеш?» – Той: «В цекву…» – Дорослий знову: « А для чого?» – Малий: «Бо там Бозя…» – Дорослий: «А ще чому? Що то в тебе за кошик в руках?» – Малий: «Ідю святити пасю…»
Якраз про дітей говорив отець Володимир перед освяченням Пасок: «Дуже приємно бачити, шановні краяни, що сьогодні прийшло так багато людей, прийшли цілими родинами. Ви лише подивіться на цих янголиків – діток! Так, вони ще не усвідомлюють важливості сьогоднішньої події, але як їм цікаво, як вони прагнуть все взнати. Хвала вам, батьки, що прилучаєте своїх кровинок із самого малечку до Бога, Він приймає кожного, тим паче, таких прекрасний малят!»
Наступного дня після Великоднього Богослужіння отець Володимир промовив проповідь, яку кожен слухав, затамувавши душу. Отець звертався до помислів кожного українці, згадував мужність українських бійців у війні з московітами, небайдужість земляків, про моральні якості кожної людини. А також розповів, що можна, а що ні робити у Великодні дні, роз’яснив, що означають і звідки походять слова вітання «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!» майже словами Митрополита Київського і всієї України Епіфанія: «Ці прості й звичні тепер для кожного з нас слова несуть у собі зміст нашої віри, вони були сповіщені не людиною, але ангелом, так само, як не людиною було засвідчене народження у світі Сина Божого. Великдень вважається головним святом в православ’ї, це день воскресіння з мертвих Христа, який прийняв смерть на хресті, будучи розіп’ятим, щоб спокутувати гріхи людей і врятувати рід людський.
Саме слово Пасха походить від єврейського «Песах». У Старому Завіті це свято виходу євреїв з Єгипту, воно і зараз святкується юдеями. За новозавітною легендою, саме в п’ятницю перед Великоднем відбулося розп’яття Ісуса Христа. А суботнього ранку жінки-мироносиці прийшли до гробу, щоб за звичаєм оплакати Померлого та намастити Його тіло пахощами, але плач їхній змінився радістю, коли почули від ангела такі слова: «Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут – Він воскрес, як сказав» (Мф. 28: 5 – 6). Даними словами підтверджується, що Господь воістину воплотився від Духа Святого і Марії Діви та став у всьому подібною до нас, людей, окрім гріха. Таким чином Син Божий не примарно з’явився серед людей, але воістину прийняв людську природу, став на віки також і Сином Людським».
На закінчення хочеться сказати декілька привітних слів про особливого священика і добру людину, отця Володимира і не заради похвальби, а заради правди та справедливості. Кожна людина, яка слухає проповіді отця, збагачується духовно, починає вірити у свої сили і виходить з церкви впевнено і твердо. Оте слова «твердо» отець часто промовляє стосовно віри людської в Бога, і він роз’яснює, що тверда віра в Бога це не є сліпа віра, а навпаки – свідома і лише від душі та серця. Ви лише погляньте у світле лице цієї людини, та воно аж світиться добром, випромінює міріади хвиль енергії! В кінці трьох-годинної відправи та проповіді на Великдень отець було запитав вірян: «Змучилися, шановні?» – І де не де вчувся ствердний поголос. Тоді отець гучно промовив: «А я ні, я не замучився, бо це наша свято сьогодні, свято Воскресіння Хреста і Його Воскресіння у кожній з наших душ!» – І що? Неподалік стояла старенька згорблена бабця, опираючись двома руками на паличку, від слів отця вона раптом випрямилась струнко й навіть забула про паличку свою…
Тож будьмо, браття й сестри, тверді у своїй вірі! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Віктор Аверкієв, фото автора
