Василь Дерій – один із провідних українських вчених у галузі бухгалтерського обліку, економічного аналізу та контролю, доктор економічних наук, професор кафедри обліку та оподаткування підприємницької діяльності Тернопільського національного економічного університету, академік Академії економічних наук України, педагог. А ще поет, літературознавець.
Можна тільки уявити наскільки зайнятий цей чоловік. Однак коли опановує спрага за колективом друзів-однодумців, вибирає хвильку часу і поспішає… до світлиці Тернопільської обласної організації НСПУ, де щомісяця збираються літоб’єднанці з усіх куточків Тернопілля. Це чи не єдиний в Україні поет, який значну частину своїх творів присвятив… цифрам, балансу, аудиту, бухгалтерам. Навіть пісні у нього є на цю тему. Майже класичний випадок із популярної колись в народі серії на тему про фізиків і ліриків. А починав свій трудовий шлях Василь Дерій у 1982 році, очоливши бухгалтерську службу колгоспу «Золота нива» (с. Буряківка Тернопільської області). У його житті були різні посади, серед них – провідний спеціаліст групи з організації обліку та звітності в сільськогосподарських підприємствах Агропромислового комітету Тернопільського області. У Тернопільському національному економічному університеті пройшов шлях від асистента до професора кафедри.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Сьогодні він автор (співавтор) понад 270 наукових і навчально-методичних праць, в тому числі 7 монографій, 10 підручників, навчальних посібників. Бере активну участь у громадській та науковій роботі. Член Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України, Ради Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, Вченої ради Тернопільського національного економічного університету, Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій. Заступник головного редактора наукового фахового журналу «Вісник Тернопільського національного економічного університету», входить до складу редакційної колегії журналу для дітей України «Дзвіночок».
Під науковим керівництвом ювіляра успішно захищено 5 кандидатських дисертацій. Понад 20 разів виступав в ролі офіційного опонента по захисту кандидатських і докторських дисертацій. Неодноразово був науковим керівником і виконавцем науково-дослідних робіт, науковим керівником магістерських та бакалаврських дипломних робіт.
Наукова сфера і література – це своєрідні два крила у Василя Дерія. У його творчій скарбничці збірка віршів для дітей «Мій Букварику, Букводарику» (1996), лірична збірка – «Пора каштанового цвіту» (2001), пісенні збірники «Мамині турботи» (1997 та 2003) у співпраці з українським кримським композитором Віталієм Лазаренком. Кілька десятків літературно-критичних статей, сотні публікацій у друкованих та електронних періодичних виданнях. На його слова написано майже 50 пісень, окремі з яких звучать у виконанні вітчизняних професійних і аматорських творчих колективів та артистів. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Іванни Блажкевич (2001). Тож вітаємо пана Василя з особливим у його житті днем народження – ювілейним! Від «Золотої ниви» до «Дзвіночка» – життя мов на долоні.
Баланс вірша
Складаю баланс вірша.
Пасую слово до слова.
Тихше, сусіди, ша!
Думка в поета здорова.
Кожна блаженна мить,
Що породила слово.
Чуєш? Душа дзвенить,
Щоб відтворитися знову.
Аудит
Оцінімо сповна аудит –
Визначну його в бізнесі роль.
Аудитор, як слідопит,
Проведе бездоганно контроль.
В когось вийшов довіри кредит
І надії на краще нема –
Допоможе тоді аудит,
Що незручності обмина.
Як в бухгалтера знань дефіцит,
А процес обліковий трива,
Аудитор знавець – ерудит
Підбере зрозумілі слова.
Від розорень надійний щит
І від збитків широка межа,
Незалежний контроль – аудит
Глибиною своєю вража.
Подяка Богу, що душа жива
(Диптих)
І
Подяка Богу за мій кожний крок,
За подих вільний, непросту удачу.
І за безцінний мудрості урок,
Який за серцем на роках відзначу.
Подяка Богу, що я йшов вперед,
Коли стіна з’являлась попереду
І за кохання надсолодкий мед
Й за гіркоту, як доважок, до меду.
Подяка Богу, що душа жива
І хоче щастя сонячного ранку,
Де так доречні теплоти слова
І прохолода в глиняному збанку.
Подяка Богу за усе, усе,
Що вже минуло та що бути має,
Що рік майбутній долі піднесе
І як любов нас міцно об’єднає.
Подяка Богу, що душа жива! …
Не спи, поезіє!
Не спи, поезіє, не спи!
Я доторкнувся мимоволі
до меду слова, краплі солі
від учорашньої сльози.
Не спи, поезіє, не спи!
Буди мене, коли захочеш,
щоб відшукати щось пророче
у нерозпізнані часи.
Не спи, поезіє, не спи!
Василь Дерій
