Зізнавайтеся: Ви вже підкорювали найвищу українську вершину? А, може, видиралися на стрімкі скелі? Чи це поки-що Ваша мрія?
Велична краса гір приваблює і манить догори. Вже тільки від самих неймовірних фотографій гірських пейзажів захоплює дух. А уявіть собі, що Ви стоїте на вершині, Вас обіймає вітер, і, здається, ще б трішки дотягнутися – і торкнете небокрай. Адреналін зашкалює, з’являється відчуття гармонії та свободи.
Перегляньте також:
Недарма кажуть, що в гори закохуються з першої вершини. Хто спробує раз, той і вдруге захоче. А там і незадовго альпіністом можна стати J Насправді сходження на вершину гори чи скелі є справжнім випробуванням і може бути під силу далеко не кожній людині. І тільки для дуже витривалих такий активний екстремальний відпочинок стає улюбленим видом спорту. Таких чимало. Долаючи природні перешкоди, вони перевіряють та розвивають свою мужність, загартовують характер. Люди, які не бояться нових вершин, прагнуть підкорювати щораз нові, мають тепер навіть своє свято – День альпініста, що відзначають вже майже два десятки років 8 серпня ( засноване на честь першого сходження на Монблан 8 серпня 1786 року – найвищу точку Альп , 4810 метрів ). Сучасний альпінізм дуже розвинений, вже багато людей побувало на кожній із 14 вершин нашої планети висотою понад 8000 метрів. Навіть дві жінки-українки декілька років тому подолали найвищу в світі та неприступну гору Еверест, а цього року український альпініст піднявся на цю гору з гербом Тернополя в руках (він родом з Файного міста).
Від багатьох, кому вдалося підкорити вершини ( і не важливо, які високі), можна почути, що гори подарували їм відчуття радості від того, що живуть в цьому прекрасному світі. З власного досвіду знаю, що переповнює почуття гордості, що ти вибрав «свою вершину» – і подолав її.
Якщо є можливість, вирушайте в гори. Там відбуваються навіть внутрішні зміни, які допоможуть в особистому житті.
Часто виникають життєві ситуації, коли ми бачимо «мальовничі вершини», а підйом до них непростий, маршрут не завжди безпечний і кожен крок має бути пильним та обачним. Треба наполегливо йти, та не забуваючи озиратись навколо. В житті, як в горах, відкриватимуться небачені краєвиди. Треба лиш помітити – і насолоджуватись!
Якщо добре пошукати, то в пам’яті , мабуть, кожен може віднайти «свою маленьку скелю чи Говерлу», яку він подолав. Тому не зупиняйтесь, акумулюйте сили та вибирайте нові високі життєві вершини! Як каже китайське прислів’я: «Гора не здається неприступною, якщо дивитися з її вершини. Але треба пройти цей нелегкий шлях».
Щоденних підкорень особистих Еверестів Вам!
Вікторія Дайвер
