Інтерв’ю «Погляду» начальника управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації Ольги Хоми про реформи, необхідні зміни в освіті, пріоритети в роботі та інше.
— Ольго Зіновіївно, в цьому році змінився Президент, Міністр освіти і науки України, а в освіті Тернопільщини щось змінилося?
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- “Це те місце, де я повинен бути”: історія бізнесмена, який переїхав з Гонконгу до Кременця
— На систему освіти призначення нового міністра освіти не дуже вплинуло. Поясню, чому. Система освіти зараз проходить реформування і дуже приємно, що новий міністр дотримується цього трансформування і говорить про те, що воно продовжуватиметься. Навіть більше, сьогодні як міністерка освіти, так і її заступники розглядають пришвидшення запровадження старшої ланки профільної школи не у 2027 р., як це говорилося раніше, а набагато швидше — у 2023 р. Зараз йдеться про створення профільних шкіл тільки на рівні області. Пропозицій будемо мати багато, адже в нас на сьогодні відбувається трансформація закладів інтернатного типу, або як ми зараз кажемо «заклади інституційного догляду та виховання дітей». Наступного року інтернатних закладів як таких не буде. Тобто ми вже можемо на базі них робити профільні навчальні заклади того чи іншого напрямку — гуманітарного, природничо-математичного, спортивного, військового, мистецького чи будь-якого іншого спрямування.
— Володимир Зеленський от-от має призначити нового голову Тернопільської обласної державної адміністрації. Як правило, після цього відбувається зміна керівництва управлінь ОДА. Чи готові ви до цього?
— Якщо це відбуватиметься, звільнення не стане для мене трагедією. Для мене це відкриття нових дверей. Знаю на 100%, що знайду себе надалі. Можливо, буду працювати не в управлінській сфері, але я досить непоганий вчитель. Можливо, для мене відкриються якісь інші шляхи щодо роботи, адже недавно захистила кандидатську дисертацію. У мене є дуже багато ідей і можливостей щодо тієї теми, яку вивчала в дисертації — децентралізація у системі освіти. Думаю, такі спеціалісти будуть потрібні.
— Чому ви обрали цю тему для дисертації?
— Сьогодні вона є актуальною. Її ще ніхто не досліджував. Коли навчалася у Тернопільському національному економічному університеті на магістратурі з державного управління, працювала над роботою про фінансування системи освіти в умовах децентралізації: як це відбувається, наскільки це добре чи погано. До того часу я вже почала працювати над дисертацією. Була вражена тим, що побачила на рівні нашої області, адже далеко ходити не треба було, хоч досліджувала цю тему і в інших регіонах України, маючи можливість спілкуватися із багатьма керівниками департаментів чи управлінь. Дуже багато проблем є щодо функціонування системи освіти в умовах децентралізації, позаяк успішних громад надто мало. Найбільш болючим питанням на сьогодні є низька кваліфікація працівників, які працюють в управлінській сфері в системі освіти. Це хтось може сприймати, як образу, може багато чого розказувати щодо моєї особи, але насправді це аналізувалася і досить добре.
Інший великий негативний чинник на управлінську діяльність — політичний. На жаль, ми маємо це визнавати і розуміти. Багато роботи не робиться через те, що люди дивляться поперед себе — оберуть його чи не оберуть на виборах, якщо зробити такий-то крок. Якщо аналізувати усі чинники, які впливають на систему освіти, то зі 100% політичний чинник становить близько 60% (!) Другий досить важливий чинник — фінансовий. Нині на території України близько 40% громад є фінансово неспроможними. У них весь бюджет іде лише на забезпечення заробітної плати. Ніхто не аналізує якісні, кількісні показники навчальних закладів.
— Сільські школи зараз перебувають в активному стані змін, я оптимізацію маю на увазі. Як вона відбувається на Тернопільщині?
— Хто не працював у сільській школі, її не зрозуміє. Хто не працював у малокомплектній школі, її також не зрозуміє. Але малокомплектні школи з дуже малою кількістю учнів, не надають якісних освітніх послуг. Це не просто порожні слова, за ними направду йде дуже багато аналізу не тільки мною, а й в інституті післядипломної освіти. У малокомплектних школах багато вчителів читають не один предмет, а кілька. Це є мінусом у наданні освітніх послуг, адже якщо я математик, гуманітарного напрямку точно читати не можу. Якщо я математик — який я вчитель з англійської мови? Якщо я початківець — як я можу читати у старших класах математику, наприклад? На жаль, таке буває. Дуже важливим моментом є те, що люди переконані, мовляв, коли немає церкви, школи, то й села нема. На створення думки людей у сільському середовищі відіграє дуже велику роль школа, тобто вчителі. У селі до них направду прислухаються. Але ця думка не завжди є правильною.
— Скільки у нас вже закрили малокомплектних шкіл?
— До 1 вересня 2019 р., згідно з інформацією, яку нам подали у відділах освіти районів, призупинено діяльність 16 закладів, ще 11 стали філіями опорних навчальних закладів. Однак маємо моменти, де призупинення діяльності навчальних закладів не відбулося юридично правильно. Зрозуміло, це викликає за собою бунт не тільки педагогічних працівників, а й батьків школярів. Призупинення діяльності навчального закладу — це робота не одного дня і не одного місяця. Потрібно працювати з батьками, вчителями мінімум два роки поспіль. Коли ви бачите зменшення контингенту учнів, бо немає народжуваності в селі, і коли ви спілкуєтеся з вчителями, батьками, пояснюйте, що кількість дітей дійсно катастрофічно зменшується — це вже один із важливих чинників, що ця школа надалі розвиватися не буде. Ви маєте пояснювати батькам, вчителям, як здійснюватиметься довіз дітей до іншого навчального закладу. Педагогічним працівникам пояснювати, де вони будуть працевлаштовані. Місцеві органи влади не завжди правильно підходять до цього питання, адже закриття навчальних закладів саме в їхній компетенції.
— В опорні школи учнів має відвозити шкільний автобус. Чи достатньо їх?
— Із 2016-го до цього року ми закупили 167 шкільних автобусів. Тобто шкільний парк поповнився на 167 нових шкільних автобусів. Це є неймовірно багато. За останньою інформацію, нам потрібно ще близько 16 автобусів. Окрім шкільного транспорту, наші діти довозяться рейсовими автобусами приватних підприємців, з якими відділи освіти укладають угоди і фінансують довіз школярів, які їдуть в школу безкоштовно. Деякі батьки самостійно привозять своїх дітей у школи. Тобто сьогодні маємо забезпечення довозу учнів на 100%, але не усі їздять шкільними автобусами.
Якщо все буде гаразд і програма шкільний автобус триватиме, а цьогоріч ми закупили вже 8 шкільних автобусів, наступного року купимо ще 8, відтак впродовж двох років ми би мали стовідсотково забезпечити довіз учнів шкільними автобусами.
— За час, відколи ви очолюєте управління, що з власних ідей вдалося втілити?
— Скажу про те, чого в області раніше не робилося. Найперше, це стосується закладів професійної освіти, які є у підпорядкуванні обласної державної адміністрації. Професійна освіта завжди відносилася на задній план. Кошти приходили до ОДА, розподілялися між навчальними закладами – на цьому все. Ніхто не цікавився їхнім замовленням, яких спеціалістів вони випускають. Коли у 2016р. фінансування перейшло на обласний бюджет, отут постала велика проблема: що з ними робити і як? Тоді ми почали переглядати їхні замовлення й були дуже подивовані, оскільки близько 40% становили перукарі і візажисти. Ще майже 30% — кухарі, бармени, офіціанти. І тільки 30% інші, вже робітничі спеціальності — це близько 15 спеціальностей. Ми вирішили змінити це і уже у 2017р. регіональне замовлення на перукарів та кухарів зменшили наполовину.
— Поясніть, будь ласка, в чому проблема?
— Перукар чи візажист може працювати вдома, не виходячи на роботу. Кухарі, бармени, офіціанти теж не прилаштовані до ринку праці. У 2016р. ми почали працювати із бізнесом і зрозуміли, що ті спеціальності, які ми маємо, далеко не відповідають ринку праці Тернопільської області. Насамперед, у нас був великий брак кравців, закрійників, швачок, зварювальників, лаборантів харчування. Наш ринок праці неймовірно потребував реставраторів, адже у Тернопільській області дуже велика кількість замків, які потрібно відновлювати і які частково реставруються, але, на жаль, ми запрошуємо для цього реставраторів з інших областей, бо виявляється, у Тернопільській області їх взагалі не існує. Тому ми почали відкривати нові спеціальності — монтажник санітарно-технічних устаткувань, монтер з вуличного освітлення, бджоляр, садівник. Загалом за останні 3 роки ми відкрили близько 20 нових спеціальностей, яких не було на території Тернопільської області. Можливо, це ні про що не говорить, але, насправді, не так просто прорекламувати нові спеціальності, аби учні обрали їх. Зараз заклади професійної освіти Тернопільщини змінюються у матеріально-технічній базі, вони проводять дуже хорошу профорієнтацію, щоб залучити якомога більше учнів у свої заклади. Робітничі професії зараз є дуже актуальними, заробітна плата у них часто є вищою, ніж у випускників вищих навчальних закладів.
— Це вичерпний перелік того, що нового вдалося втілити?
— Також ми кардинально по-іншому підійшли до формату відзначення Дня вчителя. Раніше вчителів нагороджували відповідно до пропозицій відділів освіти районів чи громад. Тоді нагороджували до 60 вчителів. Інколи не завжди тих, хто дійсно вартий відзнаки, тому наші нагороди знівелювалися, вчителів нагороджували просто по черзі, а не за досягнення. Цьогоріч кількість вчителів, яка була представлена до нагородження, кардинально зменшена — близько 20 осіб, але це ті спеціалісти, які варті. Урочистості відбувалися у вузькому колі, не було сцени і великого залу, ми орендували «Концерт-хол» у ТРЦ «Подоляни», були симфонічна музика, оперний співак, солодощі, які підготували наші заклади професійної освіти. Найкращих вчителів нагороджено грамотами та невеликими преміями. Після цього залишилося багато ображених, бо не запросили, не відзначили. Наголошую, ми перейшли до формату цінності і розуміння того, за що працюють вчителі і для чого.
— За якими критеріями ви визначали гідних нагородження?
— Саме цих вчителів рекомендував інститут післядипломної освіти за результатами успішності їхніх учнів на ЗНО, у конкурсах, олімпіадах. Це вчителі, які брали участь у конкурсі «Вчитель року» — потрібно наважитися на такий крок, адже це є колосальна робота — готовність показати свою творчість, портфоліо, власні унікальні розробки.
— Побутує думка, що хвалити школу за високі результати її учнів на ЗНО неправильно, мовляв, це заслуга репетиторів…
— Свого часу мої діти також готувалися до ЗНО. Репетитори з ними теж займалися і це було корисно. Але я переконана, якщо ваша дитина належно не навчалася від 5-го по 11-й клас, репетитор не охопить усього за один рік. Тобто база знань все ж таки у ваших дітей повинна бути і вони її отримали саме в школі.
Як мама, я розуміла місію репетитора не як того, хто має навантажити мою дитину знаннями, а тою людиною, яка би зачепила у них ті мозкові клітини, які допоможуть пригадати, що вона вчила у попередніх класах. Тобто репетитор є лише для того, щоб відновити пам’ять.
— 31 жовтня відбудеться так зване ЗНО для вчителів, які цього року беруть участь у пілотному проєкті з сертифікації вчителів. Ми часто любимо апелювати до закордонного досвіду роботи освітніх систем. Практично у всіх країнах світу, де сертифікація вчителів запроваджена, вона є, насамперед, допуском до професії, а не засобом встановлення надбавки до зарплати…
— На жаль, в новому законі про освіту сертифікація є добровільною. Підкреслюю, що на жаль, бо якщо би вона була обов’язковою, ми мали би зараз зовсім інші результати і для багатьох це ЗНО було б катастрофою. На сертифікацію підуть добровільно ті вчителі, які знають, що вони заслуговують 20% надбавки і що точно справляться із завданнями.
— У нашій області багато таких педагогів?
— Для кожної області визначена певна кількість педагогічних працівників, які братимуть участь у сертифікації, для нашої області це близько 26 вчителів.
— Як сертифікація відрізняється від атестації?
— Якщо вчитель пройшов сертифікацію, йому не обов’язково атестуватися. Атестацію проходять всі, сертифікація — добровільна. Сертифікація дійсна три роки, атестація – п’ять.
— Тема, яка зараз на слуху – скорочення медичних сестер у школах. Чи є для цього підстави?
— Офіційних документів щодо цього ми не отримували, це лише обговорення.
— Звідки тоді «ростуть ноги»?
— Деякі медичні працівники у навчальних закладах фінансуються із місцевих бюджетів, а деякі — з медичної субвенції. Там, де є медична субвенція, виникають суперечки і кажуть про те, щоб цих медичних працівників перевести на місцевий бюджет.
— Яка ваша позиція: потрібен чи ні медичний працівник у школі?
— У великій школі однозначно потрібен, адже діти зараз дуже хворіють. Інша справа — невелика сільська школа, де поруч є медпункт, там такої доцільності немає.
— Якщо в шкільній та профтехосвіті – період оптимізації, то в дитячих садочках (особливо в містах) місць всім дітям не вистачає.
— Садочки переповнені лише в містах обласного значення, у сільській місцевості такої проблеми немає. Але разом з тим, за інформацію міського управління освіти, зараз черги у дитячі садки з дітей трирічного віку немає. Є лише черга з діток, яким ще немає трьох років.
— Нові зміни в галузі освіти – це нові витрати. Яка сума наразі потрібна для навчальних закладів Тернопільщини, щоб перевести їх на нові «рейки» реформи?
— Найбільше грошей завжди потрібно на заробітну плату. Згідно з інформацією, яку подали відділи освіти, заборгованості по заробітній платі педагогічним працівникам зараз немає. Але до кінця року вона становитиме більше 20 млн грн. Щодо заробітної плати інших працівників, які фінансуються з місцевих бюджетів, то заборгованість є у ряді регіонів, насамперед, у Кременецькому і Бучацькому районах.
— Незабаром стартує опалювальний сезон. Є ризики, що якісь навчальні заклади не отримають тепла?
— Я думаю, у всіх буде тепло.
— І на останок: на вашу думку, яким повинен бути вчитель у соціальних мережах?
— Непросте питання. Я також присутня у соціальних мережах. Інколи ловлю себе на думці, що хотіла б написати про щось, але моя посада зобов’язує не робити цього. Можна поділитись своїми життєвими перемогами чи радощами, але не більше. Якщо у вас інша думка, ніж є у суспільства, у соціальних мережах бажано її не висловлювати.
— Дякую за розмову!
Нагадаємо, на запитання «Погляду» відповідала начальниця управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації Ольга Хома.
Спілкувалася Ірина Гайсюль.
