Навколо Теребовлі є багато лісових масивів. В останні дні осіннього тепла ліс майже повністю скинув своє вбрання і листя переважно потемніло. В ці дні ліс видає особливу мелодію – мелодію тишини…
Саме місто Теребовля розкинулось у широкій долині ріки Гнізна. Із заходу піднімаються досить великі горби, які вщент порослі лісом, тут же у самому місті є й Замкова гора з кам’яною фортецею. Узвишшя, чи вірніше плато, тягнеться з півночі від с. Струсів, попри інше село – Кровінка, саму Теребовлю, йде до сіл Підгора та Зеленче, над якими закінчується скелястим клином з давнім Підгорянським монастирем. А в районі Досів горб-плато наближується до міста в притул. Якщо його перейти, то відкривається з крутого урвища велична панорама на села Підгора, Семенів, Малів у широкій долині іншої ріки – Серету. Здається, що ці села мліють у післяобідньому серпанку сідаючого світила. До них від лісу йдуть по схилах горбів звивисті стежки, якими люди добираються до міста щодня пішки. Подалі зліва між гіллям проглядаються споруди Підгорянського монастиря, від нього гора особливо круто падає до ріки Серет. На схилах, порослих чагарниками, на кущах терену залишились то там, то тут окремі темно-сині бубки, решту напевно подзьобали вже пташки.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині створюють нові мінералізовані смуги, щоб вберегти ліси від пожеж
А ліс принишк, мов перед якоюсь таїною. Та чому перед якоюсь? Йде зима і ліс готовий її прийняти. О-н-н дуби стоять по струнці, їх кора затверділа, увібралася у панцирі. Ці дерева, як й інші в цьому лісі, ще юні за віком, їм лише по 50-80 років.
В лісі стоїть особлива тиша, її зрідка порушують лише цвірінькання синичок та каркання ворон, всіх інших птахів вже немає. З крон дерев опадає останнє листя, воно вже й не жовте, а якесь коричнувате, тільки в підліску молоді дубки сяють бордовою червонотою. Долу – суцільний листяний килим, який шурхотить під ногами і хочеться його підкинути догори.
Йдеш поволі й слухаєш, вслухаєшся в ту тишу і відчуваєш небувалий спокій, душа співає тією тишею разом з лісом… Прямо тобі релаксація душі.
Віктор Аверкієв
