Завдяки Божій волі та старанням настоятеля даної церкви три таких ікони були передані з монастиря с. Мала Іловиця Шумського району монахом Митрофаном на тимчасове зберігання з 12 по 21 листопада 2019 року. Всі християни, незалежно від конфесійної приналежності, місця проживання(від Теребовлянщини і Тернопільщини до всієї України)можуть прибути до храму та прикластися до ікон, зцілити свої хвороби.
Недавно, перебуваючи у Свято-Амфілохіївському монастирі, обласний декан, декан Теребовлянського деканату, митрофорний протоієрей, настоятель храму Св. Рівноапостольного князя Володимира о. Володимир Якубишин, домовився з монахом Митрофаном про тимчасове перенесення трьох ікон до Теребовлянського храму, щоб кожен вірянин міг прикластися до них та зцілити свої хвороби.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Та спочатку ознайомимося з цікавою історією, вище вказаного, монастиря та святого Амфілохія. Він був провидцем, який передбачив, що в місці біля с. Мала Іловиця Шумського району, де він мешкав, буде монастир. Амфілохій зціляв молитвою людей з усіх усюд і також повстанців та навертав невіруючих до Бога, за що переслідувала його радянська влада. Він навіть був спроваджений до психлікарні в с. Буданів Теребовлянського району. Звідти його «визволила» особлива «пацієнтка» – дочка Сталіна Алілуєва, яка хотіла забрати цілителя до Москви. Все ж дивом Амфілохій залишився в своєму селі. Незважаючи на перепони, преподобний завжди говорив: «Мене не буде, а церква – буде». Більш ніж через 40 років з дня кончини преподобного (01.01. 1971 року), його заповіт було виконано. На місці, де заповідав преподобний Амфілохій, у листопаді 2013-го було освячено храм на його честь. Нині тут мешкає монах Митрофан, який родом із Бучача і також зцілює людей та мріє про розбудову монастиря. У майбутньому на в тім місці має бути споруджений цілий монастирський комплекс Преподобного Амфілохія Почаївського.
Часом стається таке, що в храмах чи оселях побожних людей мироточать ікони. Вважається, що це Божий знак — спонука до глибшої молитви та покаяння. Але буває, що образи не плачуть, а кровоточать. Хтось трактує це дивовижне знамення як вияви любові з небес, а хтось — як знак тривоги, попередження про біду.
«Ікона «Спаситель Кровоточивий», – розповідає о. Володимир, – показує Лик Спасителя в трьох проекціях. Ікона тривалий час перебувала колись у келії молитовного монаха в Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Монах помітив, що на Іконі з’являються краплини крові, а олія в лампадці мала різні кольори – від рожевого до червоного. З людей, хто вживав цю олію, зцілювалися від багатьох хвороб.
Мироточива ікона «Михаіл Афонський» також перебувала на горі Афон, її намалював монах для подвижника церковного в честь Ангела-Хранителя Михаїла. Хто прикладався та молився до даної ікони, то отримував зцілення від різних хвороб.
Оригінал мироточивої ікони «Мати Божа Тихвенська», – розповідає о. Володимир, – до 1383 року знаходився в Константинопільському Влахерському храмі. Як бачимо, ікона дуже давня, крім того вона «любила» мандрувати сама. Так, у вказаному році вище самовільно перемістилась повітрям до міста Тихвин, що біля Петербурга та явилась рибалкам – ангел тримав в руках чудотворний образ Богородиці. Потім вона знову «мандрувала» не раз. Ікона «Явлення Тихвенської Божої Матері» була написана на початку ХІХст. на замовлення одного монаха, який провів 14 років в молитві на Афоні і перебувала з ним весь час цей у келії. Під час ІІ світової війни ікону вивезли до Німеччини, потім до США, але 9 липня 2004 року вона знову повернулася на те місце, яке сама вибрала – у Тихвенський Успенський монастир. Ікона була завезена на Афон, а вже звідти на Україну і тут вона мироточить. Завдяки іконі багато людей зцілилось від різних хвороб».
В дев’ятій главі Євангелія від Марка є розповідь про зцілення Господом Ісусом Христом юнака, одержимого бісом. Ця оповідь переконує нас у важливості й необхідності віри та молитви. «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому», – відповів Христос Спаситель батькові, котрий привів до Нього свого хворого сина. Все випробував нещасний отець, щоб допомогти своєму синові, але бажаного результату не досяг. Почув, нарешті, про Спасителя, Котрий лікує всяку хворобу в людях. Він прийшов до Нього й почав умовляти: «Якщо можеш, змилосердься над нами, допоможи нам» (Мк. 9, 22). У відповідь йому Христос говорить: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Мк. 9, 23). І батько хворого сина крізь сльози сповідує: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невір’ю” (Мк. 9, 24). По вірі батька Господь зцілює його сина, вигнавши з нього дух німоти й глухоти.
Слід відмітити, що багаторазово, щоб підтвердити, що чуда, які відбуваються з багатьма іконами не рукотворні, зразки рідини, яка проступала з образів, відправлялись на експертизу. Остання свідчила, що то кров IV групи — така, як на Туринській плащаниці (в яку було загорнуто тіло Ісуса Христа після розп’яття).
Під час перевезення даних ікон з монастиря до Теребовлі за словами отця Володимира, вони з братом Петром постійно молилися в дорозі, бо це ж не простий вантаж. Також брат Петро повідав, що ікона «Спасителя Кровоточивого» дуже кровоточила, а інші дві ікони мироточили. Жінка, яка була однією з перших, хто приклався до Чудотворних ікон, говорила, що, коли мало було людей ще, то ікони більше мироточили і одна кровоточила. Ще одна жінка, коли прикладалася до ікони Спасителя, то захоплено вигукнула, що відчуває тепло, воно йшло від ікони.
Автору даних рядків також прийшли незвичні відчуття під час і після прикладання до ікон – в серці щось крутилося, забиваючи дух. Пізніше отець пояснив, що то боролися два ангели, добрий і поганий, які завжди присутні в серцях кожної людини.
Знову ж таки за словами отця Володимира, зцілення приходить до тих людей, у яких тверда віра в Господа нашого і які щиро молитвою звертаються до Нього.
Віктор Аверкієв, фото: Олег Капуста
