Сьогодні в Україні добрий та іронічний гумор в дефіциті. А після епохи Павла Глазового це дуже помітно. Зате з «чорним» – проблем взагалі не має. Його (такого гумору), хоч греблю гати. Люди «смакують» ним. Таке відчуття, що дехто з них втратив орієнтацію у просторі, особливо – віртуальному. Тож коли на світ Божий з’являється нова книга гумору, автором якої є Юрій Заяць із Збаразького району, що на Тернопіллі, щоразу тільки радієш. Бо це завжди не просто весело, а дотепно, влучно і майстерно.
«Ну і зустріч» – це нова гумористична збірка Юрія, яка нещодавно «з’явилась» на світ і презентація якої відбулася на одному із засідань Тернопільського обласного літературного об’єднання при ТНСПУ. Ось як відгукнувся про нове видання поет, публіцист, редактор, член Національної спілки письменників України Володимир Кравчук: «Читачам збірки автор пропонує цілу низку ситуативних історій, які вибудувані на діалогах, власних спостереженнях. Не жартома, – таки серйозно взявся за сміхотворення Юрій Трохимович, а пробуючи написане на слухацьких аудиторіях, а відтак, на потенційних читачах, виважуючи власний творчий доробок з-поміж цілого ряду газетно-журнальних публікацій…».
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Щирий народний гумор з українським колоритом. Відомі вже читачам теми автор подає під несподіваним кутом зору і з несподіваними сюжетними й актуальними на сьогодні розв’язками: спілкування між кумами, відпочинок на курорті, романтичне кохання, про відвідини психіатра, стосунки в сім’ї, про збереження рідної мови, участь співвітчизників у виборах, не оминає болючої теми хабарництва як в соціумі, так і на рівні держави. Дістається «на горіхи» і медикам, і стражам порядку, і студентам, і художникам, й очільникам району.
У конфліктно- ситуативних і не надуманих, а вихоплених із життя – історіях автор щедро нагороджує своїх головних героїв розкішними епітетами: кішечко моя мила, зірко над зірками, соколику ясний, голубе сизокрилий, місяцю прекрасний. Хоча через роки подружжя бачить себе вже в іншому «дзеркалі» і «Кобилою називає /Він тепер дружину./ /Вже й вона його не кличе/ /Соколиком ясним,/ /Укрупнився чоловік…/ /Цапом став нещасним/». Особисто мені припала до душі сатирична поема «Шестиглавіє», у якій поет змальовує політичну ситуацію в Україні упродовж останніх десятиріч. Мова про очільників влади, які «Одні мріють про Москву,/ /Інші – про Європу./ /А що в хаті в нас сміття,/ /То ніхто не бачить…/ /. Автор вдається до алегоричного образу змія: «Шестиглавіє у нас./ /Змій, що вогнем дише./ /Його кожна голова/ /На війну все спише». Твори такого штибу «будять» читача до думки, а думка, як відомо, «штука» матеріальна. За думкою іноді з’являється дія. Слово «дія» це основа іншого важливого слова – надія. Сподіваюсь, що наступні книги талановитого поета Юрія Зайця виходитимуть численнішими накладами, аби українці мали можливість долучитися до сміхотворної «зброї». І як тут знову не згадати Павла Глазового із його побажанням до всіх нас з вами: «Нехай від лих і бід усіх вас береже здоровий сміх!».
До слова. Юрій Заяць за фахом будівельник. Депутат трьох скликань Збаразької районної ради. Делегат Всеукраїнських зборів НРУ (1992, 1995, 2015, 2017рр.), учасник Революції Гідності. Свої твори друкував у газетах «Вісник історії краю», «Вільне життя плюс», «Наш день», «Народне слово», альманах «Подільська толока», «Краю мій Борщівський, краю стоголосий», «Весела Січ», журнал «Літературний Тернопіль», у колективних збірках «Відлуння Майдану», «Татові». Він автор поетичної збірки «Життя моє немов рушник», гумористичної «За язик вкусися», а також історико-краєзнавчого видання «Великораковецька церква Казанської Божої Матері». Член Національних спілок – журналістів та краєзнавців України, крайового літературного об’єднання при ТОО НСПУ, Збаразької районної літературно-мистецької студії «Рушник».
