Даний матеріал написаний не автором, а однією молодою жінкою-українкою, яка нині проживає в Норвегії, та опублікований нею в Інтернеті. Читач може все те взяти на озброєння, а може продовжувати жити так, як він не хоче. Нині українці висловлюють безліч нарікань про те, як погано жити в Україні, тому що вона не така багата, як інші країни… і т.п.
«Не стану заперечувати, звичайно, для життя рівня «Ох» необхідні бюджетні кошти, низький рівень корупції, чесні суди, прозоре законодавство і медична реформа. Те, що зрушується з місця повільно, як тектонічні плити, і не завжди залежить від вас безпосередньо.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
- Більше мільйона гривень надійшло до місцевих бюджетів Тернопільщини за місця для паркування транспортних засобів
Але існує величезна кількість способів поліпшити щоденне життя до рівня «Ок». По-перше, своїми руками, по-друге, безкоштовно.
Почали, поїхали. Найперше – не гадити по під’їздах, адже це безкоштовно. Одного разу зробивши ремонт в під’їзді (роблять же його вряди-годи!), берегти його, не розписувати стіни і не ламати перила – безкоштовно. Чи не красти і не бити лампочки – безкоштовно.
Хочете гарні будинки? Хочете, щоб навіть в нудних спальних районах не так хотілося повіситися? Безкоштовно не склити балкони (дані архітектурні конструкції взагалі не призначені для скління, тим більше перероблення їх під пластикові будки). Безкоштовно приберіть з них непотріб, викиньте, нарешті, це старе відро із залишками фарби на дні і поламаний триколісний велосипед молодшого онука, котрий одружився на минулому тижні.
Безкоштовно просушіть свої труси не під стелею на очах у всього району, а на сушарці врівень з огорожею. Поставте на балкон два стільчика, посадіть в квітковий ящик (стирчить у вас порожнім з моменту заселення будинку) чорнобривці (безкоштовно зберіть насіння з клумби біля під’їзду) – і ву-а-ля! Спільними зусиллями будинок виглядає майже-як-у-Європі.
Собака. Собаку тримати дорого. Годувати-лікувати-повідці-іграшки.
Піднімати за нею лайно на прогулянці – безкоштовно. Для цього не потрібні спеціальні брендові пакетики для лайна, як в інших країнах. Використовуйте ті, які залишилися від овочів з супермаркету. І, до речі, тримати собаку на повідку – теж безкоштовно. А ось лікувати покусану чужу собаку, або дитину – дорого. І навіть клеїти на стовпі об’яви «пропав улюбленець сім’ї, діти плачуть, винагорода…» – і то дорожче.
Прибирати за собою сміття після пікніка – це не варто ні гривні.
Їзда на авто. Не перевищувати швидкість – безкоштовно. Не гальмувати, підрізавши кого-то – безкоштовно. Пропускати пішоходів на переходах і не їздити по зустрічній – безкоштовно.
Пристібатися! Безкоштовно. Навіть на іржавої «копійці». Дорогі пішоходи, не лізти на червоне світло, не переходити шести смугову дорогу в темному одязі вночі взимку теж не варто нічого.
Здоров’я? Ви часто говорите, що в інших країнах живуть до 90 років, тому що там добре і держава дбає про своїх громадян. О так. Важливість своєчасної медичної допомоги ніхто не скасовує. Але дожити «здоров’ячком» до 90 років – це не тільки, коли тебе врятують від інфаркту в 75 у пристойній, гідній клініці. Це і стиль життя. Багато в чому абсолютно доступний будь-якому українцеві. Приміром, не бухати. Бухати – це дорого. А ось НЕ бухати – безкоштовно. Те ж саме з не курити. Дивишся, і буде менше шансів у майбутньому нарікати на дорожнечу лікування від раку легенів і цирозу печінки.
Профілактика – майже безкоштовно. Стежити вчасно за своїм здоров’ям шляхом походів до лікаря, коли ще не болить. Так, ремонтувати зуби дорого. Але чистити їх – безкоштовно.
Здавати раз в рік загальний аналіз крові в районній поліклініці, щоб вчасно реагувати на зміни – практично безкоштовно. Так, не всіх хвороб можна уникнути, просто ведучи здоровий спосіб життя. І хто «не курить і не п’є, той здоровеньким помре». Тільки він помре в дев’яносто, а ви, розумники – в шістдесят, якщо дуже пощастить. Ось, наприклад, не товстіти – безкоштовно.
Ті, хто кажуть, що харчуватися правильно дуже дорого – лукавлять. Відійдіть від полиць з написами «еко» і «глютен фрі». Це не більше ніж маркетинг. Не переїдати, стежити за калорійністю, зменшити солодощі і стежити, щоб в тарілці було поменше жирних солоних консервів, а побільше кислої капусти і гречки – жахливо, жахливо нудно. Хто б сперечався. Але ми ж не про веселощі зараз, а про гроші, так?
Робити щеплення безкоштовно. Ховати дорого. Виглядати як літні іспанські синьйори? О, це недосяжно, адже вони багаті, а ми зубожілі. Але не просто так я пригадаю саме іспанських бабусь, а не німецьких або норвезьких. Іспанія – бідна країна. Без шику. І, скільки я не придивлялася до їх бабусь в спальних районах Мадрида, я не побачила на них брендових лах. Розумієте, вони виглядають як синьйори просто тому, що чисті і не носять блузу в фіолетові бабки зі спідницею в червоно-коричневі квадрати. Що змушує нашу тітку без певного віку, прийшовши на ринок або навіть в секонд, при інших рівних купити не темну спідницю і світлу блузку, а леопарда і горошок? Бідність? Ох, ну так. У неї не було грошей вчитися в академії стилю в Парижі. Олігархи винні. Ті ж олігархи винні, що ти не стрижеш нігті і не миєшся. Митися милом вранці і ввечері – безкоштовно. Але, зайшовши в київське метро, розумієш, що, мабуть, це недоступна простим смертним розкіш.
Ще дуже безкоштовно знаєте що? Мовчати. Не «триндіти» по телефону, коли ведеш маршрутку, переповнену людьми. Та й сидячи на місці пасажира, теж не «триндіти». Не волати «з-а-адняя плащадка, епрст, як ви мені дороги, мать вашу!» Чи не сідати поруч з незнайомою людиною і не звертатися до неї пристрасно «до чого країну довели»!
Не давати порад, поки вас не просять про них. Чи не лізти з міркуваннями, прийшовши в будинок своїх дорослих дітей. Не подобається дружина сина? Зятьок не дотягує? Онуку шапочку не наділи? Заткніться. Сидіть мовчки на дивані, пийте чай. Чи не можете мовчати? Знаєте що? Підіть тоді побігати. Будете більше рухатися, доживете до дев’яноста, станете-як-в-Європі та Гамареці.
І в родині мир та спокій, Божа благодать.
І квіточки на балконі.
Абсолютно при цьому безкоштовно, зауважте».
На закінчення хочу показати на загал декілька фото – як у нас в Теребовлі(та напевно подібне твориться і по всій Україні) з «добром і красою»(досі мною переважно висвітлювались лише дійсно гарні та добрі справи, взагалі, все навкруги). Ні, не задля нагнітання негативу і не, щоб когось конкретно ганити, ні, заради лише того, як ми добре почуваємося у тому лайні й палець об палець не б’ємо, не маємо мужності та сил донести сміття до баку(а то й взагалі ту непотріб кличуть «мусором»), щоб якось покращити своє довкілля, своє життя та життя наших нащадків. Читач відразу за фотографіями здогадається, де то у нас, а де то там.
Примітка. Ця жінка написала, мовби еко-проект душі людської, а чи очищення її від бруду в якомусь чистилищі. Автор 100-відсотково розділяє подібні помисли та бажання, хоч проживає й на Україні! Проте хочеться додати дещо і від себе.
Все те, вище описане, кожна людина може здійснити в повній мірі, але лише тоді, коли приведе свій внутрішній стан до ТАКОГО рівня. Є одна дуже проста дружня порада ЯК ЦЕ зробити. Ви пробували звернутися до Бога, полюбити Його, прийняти Його своїми серцем та душею? Усвідомлення від того, що ви з Ним завжди разом у горі та біді принесе вам якраз ту душевну благодать, зміцнить віру в добро, загартує волю й вам по-новому захочеться дуже жити та робити добро ближньому, своєму рідному краю, всій своїй Неньці-Україні.
Віктор Аверкієв, Теребовля, Україна
