Теребовлянський Міжнародний благодійний фонд «Чесна Україна» 21 червня 2020 року попіклувався про інвалідів, малозабезпечених людей та багатодітну матір із сіл Малів, Млиниська, Кобиловолоки, Кровінка та з Теребовлі.
Голова вказаного фонду Любов Солтис розповіла: «Волонтери нашого фонду, як вже повелося, окрім допомоги військовослужбовцям-землякам ЗСУ допомагають й іншим людям, які того потребують. Цього разу ми відвідали п’ять родин та надали їм посильну допомогу, а саме – безкоштовно вдарували продукти харчування. Це крупи: гречана, кукурудзяна, пшенична, горох, борошно, макарони, рис, а також соняшникова олія, паштети та рибні консерви, кетчуп, печиво, шоколад, декому дістались і підгузники.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Кошти на придбання вищеперерахованого цього разу надали підприємці з Теребовлянщини – пан Роман Когут та пані Алла Стечишин. Волонтери і збідовані люди щиро дякують меценатам! Хотілося б, щоб таких добрих і небайдужих людей було більше, особливо серед влади».
Спершу шлях волонтерів лежав до с. Малів. Навколо буяла зеленню природа, височіли навколо села мальовничі горби, ріка Серет, переповнена дощовими водами, загадково шуміла, а от дорога бажала бути кращою. В цьому затишному куточку мешкає пані Любов Вигінна, у неї є дочка, яка народилася з ДЦП та ця хвороба її мучить вже 16 років. Олександра має І групу інвалідності, підгрупу «А», не встає з ліжка, часто хворіє на запалення легень, інші хвороби, які потребують стаціонарного лікування. За словами мами, інвалідний візок їм надали в Тернополі, а от коштів на ліки не хватає, бо ніхто родині не допомагає окрім волонтерів. Про свої біди мама розповіла на камеру і це кожен читач може переглянути.
Фото автора
Далі волонтери відвідали 76-річну Софію Бучинську, інваліда І групи в селі Млиниська, навколо якого також височіють горби, вкриті лісовими дібровами. Пані Софія говорить, що отримує лише пенсію в розмірі 1600 гривень і більше ніякої допомоги від влади немає.
Фото автора
В сусідньому великому селі Кобиловолики волонтерів вже чекала біля школи Світлана Ключка з чоловіком. Вона має епілепсію та ІІ групу інвалідності, а її чоловік ІІІ групу. Жінка із слізьми на очах дякувала доброчинцям і подарувала пані Любі на знак поваги букет червоних троянд із свого квітника. Та то не всі ще біди цієї родини. У них дочка повністю не чує і нещодавно в неї народилася дитинка, яка також має вади слуху. З нагоди народження внука волонтери МБФ «Чесна Україна» вітають пані Світлану й найближчим часом привезуть подарунки особисто й для внука – дитячий візок та одяг для новонародженого.
Фото автора
В селі Кровінка біля самої ріки Гнізна мешкає Ганна Пасіка 1939 року народження, інвалід І групи, підгрупи «А». Нею опікується її донька 59 років Марія Нитка. Остання розповіла, що її матір хворіє вже 20 років і 11 з них лежить. Пані Ганна має 2600 гривень пенсії, а пані Марія отримує 300 гривень за її доглядом. Її рідний брат має ІІІ групу інвалідності.
Запитання до влади: А чи можливо за такі кошти лікувати та доглядати тяжко хвору людину?
Крім того, пані Марія сказала, що їм цього року не видали річної одноразової допомоги з Теребовлянської міської ради, бо для цього потрібен підпис місцевого депутата, а його немає, він подався на тривалий час за кордон.
Знову запитання до влади: Хіба неможливо вирішити дану проблему іншим способом? Хтось із відповідних служб міськради хоч раз був вдома у родини пані Ганни, бачили в яких умовах вони живуть?
Чоловік пані Ганни також вже має купу літ і також хворий, але незважаючи на всі біди чоловік пише … вірші. Та на превеликий жаль їх чують лише з родини і деколи сусіди.
Пані Марія з великою теплотою в голосі згадує сімейного лікаря її родини – Руслану Чопик, яка завжди приходить на допомогу в скрутну хвилину й чуйна та добра людина, вміла лікарка.
В самій Теребовлі волонтери відвідали багатодітну матір Галину Приступу 1971 року народження. Вона має чотири дорослих сина та одну 8-річну доньку. Родина проживає на 15 кв.м житлової площі. Ви можете це собі уявити? За словами мами, коли вона зверталась по питанню збільшення житлової площі, їй пояснили в міськраді, що на неї може претендувати лише один член родини. Ось один із синів й претендує, але вже досить тривалий час і кінця краю тому не видно. Особливо потрібно підкреслити, що всі чотири сина пані Галини служили в ЗСУ, всі як один були в зоні, так званої АТО. Нині Віталій та Андрій і далі там служать, а мамі допомагають вдома Володя та Дмитро. Атмосфера в даній родині доброзичлива, всі один одному допомагають, хлопці не вживають алкоголю, вірять у добро та справедливість. І на запитання, – а як же ви всі разом живете в такому малому приміщенні? – Вони відповідають, сміючись, – А ми вже звикли, якось буде і т.п.
Фото автора
Побажання від автора даних рядків: от би з веління Божого та й поміняти місцями проживання, наприклад, того самого мера Теребовлі Сергія Поперечного чи когось із його «свити» з родиною Приступи Галини! Га? Щоб було?
Пані Галина розповіла й про ще один жахливий факт. Всі її сини служили в різних підрозділах ЗСУ на Сході України, один – в 44 окремій артилерійській бригаді, яка базується в Тернополі та Теребовлі. Так от, за велінням мера та підтримки депутатів міськради чомусь одноразова грошова допомога в розмірі 10 000 гривень «положена» лише для вояків з 44-ї бригади, а іншим ні. Але сину пані Галини, який служив у вказаному військовому підрозділі ЗСУ, також було відмовлено(див. фото документа).
Фото автора
Що ж це робиться в рідній Теребовлі? Героїв війни з москалями принижують, зневажають кабінетні служаки, змушують їх жити в нелюдських умовах, тоді як самі жирують й сміються з неімущих. Доки так тривати буде? Коли на подібних прийде кара Господня?
Примітка: розповіді матерів читач може подивитися на відео. Також зверніть увагу на умови проживання тих родин та зробіть для себе висновки.
Віктор Аверкієв
