Тернополянка Олена – стильна красуня, кохана дружина, талановита кондитерка, котра випікає на замовлення неймовірну смакоту. Вона завжди випромінює любов, радість і світло, хоча сама живе у постійній темряві. Так, Олена не бачить. Пише громадсько-політичне видання «НОВА Тернопільська газета».
«Мені було майже вісім років, коли у мене виявили цукровий діабет першого типу, ще й у важкій формі, — розповідає жінка. — Попри це, я намагалася жити повним життям: закінчила школу №7, займалася плаванням, навчалася у ТНЕУ на факультеті правознавства, вийшла заміж, планувала стати юристом. Не встигла закінчити навчання, тому що почалися проблеми із зором… З 2008 року не бачу зовсім. Але я не плачу і не жалію себе. Я стараюсь бути вдячною за те, що маю, і не страждати за тим, чого в мене нема…»
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
На «солодку справу» надихнув чоловік
«Друзі, вітаю! Я Лєна і я незряча. Хочу поділитись своїм маленьким захопленням — я печу випічку на замовлення. Моє хобі приносить більше моральне, ніж матеріальне задоволення. Через випічку я дарую людям частинку себе і своєї любові. Мрію перетворити хобі на справу життя і потребую вашої допомоги в цьому. Буду вдячна, якщо ви порекомендуєте мене і мою випічку або самі скуштуєте мої смаколики. Випікаю кекси, пироги та різноманітне печиво. Все тільки натуральне, в разі потреби виконую вегетаріанські замовлення. Будь ласка, звертайтесь: тел. 097 443 40 80. На жаль, я не в змозі гарно прикрасити свої вироби, але гарантую мегасмак та якість…» Цей допис тернополянки Олени Єднак у неї на сторінці соцмережі Фейсбук зібрав безліч натхненних слів підтримки, захоплені відгуки тих, хто уже куштував Оленині смаколики, і майже тисячу поширень!
— Мені приємно, що тернополяни (і не лише вони!) так активно відгукнулися на мій пост, — розповідає пані Олена. — Так, щоб сказати, професійно випічкою я займаюся упродовж останніх двох років, до того готувала для рідних та друзів і була рада чути так багато добрих слів про справу, яка стала для мене улюбленою… Коли я остаточно втратила зір і засіла вдома, маючи першу групу інвалідності, було важливо знайти якесь заняття, яке б не давало сумувати і приносило задоволення. Цим заняттям стала кондитерська справа. Раніше, років надцять тому, я думала, що випічка — це не моє. Але я тоді й передбачити не могла, як зміниться моє життя…
До восьми років моє дитинство було таке ж, як і у всіх: школа, друзі, уроки плавання… Після восьми у ньому з’явився діагноз «діабет» та щоденні уколи інсуліну. Є діабетики, яким, незважаючи на хворобу, вдається зберегти зір, є такі, яким при аналогічних проблемах допомогли операції. На жаль, мені так не пощастило. Ми їздили з чоловіком в Одесу, в інститут ім. Філатова, упродовж чотирьох років мені робили різні операції – і на одне око, і на друге, але діабет все одно забрав своє… Було відшарування сітківки обох очей і дванадцять років тому я цілковито втратила зір.
Але оптимізму свого Олена не втратила і дивиться — хай навіть у переносному значенні — на світ так, як його далеко не кожен зрячий може побачити.
— Це тому, що в мене є найкраща група підтримки — мій коханий чоловік, — каже пані Олена. — Ми познайомилися у спортивному клубі «Сакура», де я займалася безконтактним карате. Я ходила туди уже півроку, коли у нас був новий набір і в ньому з’явився мій майбутній чоловік. Ми познайомилися, стали дружити, наша дружба переросла у глибокі почуття і ось уже 15 років ми разом.
Роман мене завжди підтримує і надихає, не дає здатися і опустити руки. Власне, навіть зайнятися «солодкою справою» мене надихнула саме його любов перекусити чимось смачненьким до чаю. Захоплення кондитеркою почалося з того, що я вирішила потішити коханого власноруч приготованими смаколиками.
«Я, без перебільшення, єдиний, хто дегустував (а якщо бути відвертим, “винищував”) майже всі варіації Лєнуськіних смаколиків — це смакота!» — зазначає чоловік пані Олени Роман.
— Я слухала багато передач про шкоду трансжирів та маргаринів, які замість натурального вершкового масла використовуються у майже всіх магазинних солодощах, і вирішила, що краще приготувати самостійно і з якісних інгредієнтів, бо так буде і смачніше, і здоровіше, — каже жінка.
