Коли доля та майбутнє країни в небезпеці, то вибір справжніх і небайдужих – бути корисним там, де можеш, робити все, що в твоїх силах, допомогати тим, хто цього потребує. За покликом душі, за велінням совісті. Саме тому після Революції Гідності та з початком російсько-української війни тернополянка Наталя Кандибал приєдналася до Центру волонтерської допомоги бійцям АТО, завданням якого було стати надійним тилом для нашої армії. З командою ідейних та небайдужих людей віддавала цій благородній потрібній справі сили, час та частину душі. А коли там познайомилась з працівницею обласного військкомату майором Оленою Величанською і від неї дізналася про можливість військової служби, то вирішила підписати в 2015 році контракт із військовою частиною в Тернополі і стати на військовий захист України.
Сміливе рішення української жінки, матері трьох дітей! Але це було для неї дуже важливим. Рідні не одразу сприйняли такий вибір Наталі. Вона заспокоювала родичів, що служба буде в Тернополі, як звичайна робота, лише у військовій формі. Та через декілька місяців жінка уже збирала рюкзак на схід, щоб виконувати там завдання за призначенням. Домашні справи, піклування про доньку та двох синів лягли на плечі чоловіка. «Хата на тата» – жартує Наталя, як в телевізійному реаліті шоу, де на чоловіка звалюються всі хатні клопоти, але в даному випадку вона покидала сім’ю не заради відпочинку, а вирушала туди, де йде війна.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Вже 5 років Наталя сумлінно несе службу в підрозділах зв’язку 44 окремої артилерійської бригади. Починала службу солдатом, а зараз, після того, як зміни до чинного законодавства уможливили виконання жінками військового обов’язку на рівних засадах із чоловіками, вже у званні сержанта. Енергійна, надійна, організована, дисциплінована – так про неї говорять товариші по службі.
За сумлінне виконання своїх обов’язків та службу Україні неодноразово нагороджувалась керівництвом частини, органами місцевої влади. Звісно, це викликало почуття гордості за близьку людину в її рідних, і не дивно, що з мами взяла приклад донька Настя. Вона допомагала волонтерити, мала активну громадянську позицію ще у шкільному віці, брала участь в різноманітних патріотичних заходах Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Правої Молоді Тернополя і після закінчення школи вирішила теж пов’язати своє життя із захистом країни. Зараз дівчина – курсантка Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вивчає військову психологію. Відмінно вчиться – і тепер вже мама гордиться донечкою-майбутньою захисницею.
– Було дуже приємно отримати з університету листа-подяку за виховання доньки, – зізнається Наталя. – Радію за неї, приймаю її вибір, бажаю реалізувати себе як професіонала та принести користь іншим. Сини мої також наближаються до старту в доросле життя, і я дуже хочу, щоб мої діти жили в успішній мирній країні. Для цього я роблю все можливе на своєму місці. Найбільше моє прагнення, щоб рідні були здоровими і якнайшвидше боротьба українців завершилася повною Перемогою на всіх фронтах.
Віримо – Перемога буде завдяки кожній сміливій та небайдужій українській душі, що любить та бореться за свою країну.
